Як допомогти близькому, якщо він п’є: покрокова інструкція

Як зрозуміти, що це вже залежність, а не просто «любить випити»?

Про залежність, а не побутове вживання, свідчить втрата контролю. Людина обіцяє собі пити менше або рідше і не дотримується цього. Вживання шкодить роботі, стосункам чи здоров’ю, але вона продовжує пити. Згодом потрібно більше алкоголю для того самого ефекту, а при спробі не пити з’являються симптоми відміни.

Орієнтуйтеся не на одну ознаку, а на поєднання кількох:

• випиває наодинці або приховує, скільки саме випив;
• потребує алкоголю, щоб почуватися «нормально», а не для свята чи розслаблення;
• вранці тремтять руки, нудить, з’являється тривога, які минають, коли людина знову вип’є;
• через випивку страждають робота, навчання або сім’я, але людина продовжує пити;
• злиться або виправдовується у відповідь на будь-яке зауваження про кількість випитого;
• кілька разів пробувала «зав’язати» сама, і не вдалося.

Цей список — не діагноз і не тест з порогом. Діагноз «залежність від алкоголю» ставить лікар за критеріями міжнародної класифікації хвороб. Але якщо ви впізнали кілька пунктів, це привід порадитися з наркологом чи психотерапевтом, навіть якщо сама людина вважає, що «все під контролем». Детальніше про ознаки — у статті «Ознаки алкогольної залежності».

Що робити в першу чергу, якщо ви помітили проблему?

Перший крок — не конфронтація, а власна підготовка. Дізнайтеся про залежність як про хворобу, визначте, що ви готові і не готові терпіти, і порадьтеся з фахівцем самі, ще до розмови з близькою людиною.

1. Отримайте консультацію для себе. Психотерапевт або нарколог допоможе оцінити ситуацію і підкаже, як побудувати розмову саме у вашому випадку.
2. Оберіть момент. Говоріть, коли людина твереза і спокійна, а у вас є час поговорити без свідків і поспіху.
3. Говоріть про факти й почуття, а не звинувачуйте. «Я хвилююся, коли…», а не «ти знову…».
4. Запропонуйте конкретний наступний крок, наприклад консультацію, а не абстрактне «треба щось робити».
5. Будьте готові, що з першого разу згоди не буде. Рішення про лікування рідко ухвалюють після однієї розмови.

Як говорити з людиною, яка п’є, щоб це подіяло?

Розмова діє тоді, коли людина відчуває підтримку, а не атаку: так їй менше потрібно захищатися й заперечувати. Говоріть про власні почуття і конкретні факти, без ярликів і ультиматумів «на емоціях».

Одна розмова рідко все вирішує, і це очікувано. Мета першої розмови — не «перемогти», а показати, що тема відкрита і ви на боці людини, а не проти неї.

Чого не варто робити близьким?

Деякі реакції здаються логічними, але насправді підтримують залежність.

• Покривати наслідки — дзвонити на роботу «за нього», вигадувати виправдання перед родичами. Так людина не стикається з наслідками свого вживання.
• Соромити й порівнювати з іншими («он твій брат не п’є»). Це посилює провину, але не мотивацію змінюватися.
• Пити «разом, щоб контролювати». Це не працює і розмиває вашу позицію.
• Ставити ультиматуми, яких ви не готові дотримати. «Або лікування, або розлучення», за яким нічого не відбувається, підриває довіру до будь-яких ваших слів.
• Ігнорувати власний стан. Постійна тривога за близького виснажує так само, як і сама залежність у родині.

Що робити, якщо він відмовляється визнавати проблему?

Заперечення — типова частина залежності, а не ознака того, що людина «просто вперта». В Україні лікувати дорослу людину без її згоди можна лише у вузьких випадках, визначених законом, і це рішення ухвалює не родина. Тому реалістична стратегія — не тиск, а послідовна підготовка ґрунту для звернення по допомогу.

Допомагають три речі. Перша — консультації для родини: фахівець вчить рідних, як говорити з людиною і як реагувати на вживання, щоб не підкріплювати його і підтримувати будь-які кроки до тверезості. Друга — ваша власна послідовна позиція без співзалежної поведінки. Третя — щоб номер гарячої лінії і розуміння, куди звертатися, були під рукою на той момент, коли людина буде готова.

Як подбати про себе, поки близький ще не готовий до лікування?

Життя поруч із залежністю близької людини виснажує, навіть коли вона ще не почала лікування. Потребувати підтримки окремо від неї нормально, і це не «зрада».

Що може допомогти:

• власна консультація психолога чи психотерапевта — для вас особисто, а не як «третьої сторони»;
• групи взаємодопомоги для родичів людей із залежністю, наприклад Ал-Анон;
• чіткі межі того, що ви готові терпіти, а що ні;
• власне життя — робота, стосунки, відпочинок — окремо від проблеми близького.

Якщо все ваше життя обертається довкола контролю над чужим вживанням, а власні потреби відсунуті на задній план, це схоже на співзалежність. Про неї — у статті «Співзалежність: що це і як позбутися».

Коли потрібна екстрена допомога?

Телефонуйте 103 негайно, а не «завтра, коли проспиться», якщо в людини судоми, вона втратила свідомість або її не вдається розбудити, вона бачить чи чує те, чого немає, не розуміє, де вона. Так само негайно — якщо людина говорить про небажання жити чи завдає собі шкоди. Якщо агресія загрожує вашій безпеці чи безпеці інших, телефонуйте 102 або 112.

Небезпечною буває і раптова відмова від алкоголю. Коли людина з тяжкою залежністю, яка довго пила багато, різко припиняє пити, може розвинутися тяжкий синдром відміни. Його ускладнення — судомні напади та алкогольний делірій (гостра сплутаність свідомості, галюцинації). Вони трапляються в меншості випадків, але загрожують життю. Тому при тяжкій залежності кидати пити різко без лікаря не варто: припинення вживання і лікування синдрому відміни мають відбуватися під наглядом лікаря, вдома чи в стаціонарі. Не намагайтеся «виводити з запою» самостійно.

Детальніше про синдром відміни — у статті «Абстинентний синдром при алкоголізмі». Як лікар допомагає вийти із запою, — на сторінках «Виведення із запою вдома» і «Виведення із запою в стаціонарі».

Куди звернутися по допомогу?

У FAVOR допомагають не лише людям із залежністю, а й їхнім близьким: для рідних є консультації психотерапевта і сімейні зустрічі. Порадитися можна ще до того, як близька людина погодиться на лікування. Про формати — у розділі «Реабілітація» і на сторінці «Реабілітація від алкогольної залежності». Гаряча лінія працює цілодобово, подзвонити може й близька людина.

Часті запитання

Чи можна відправити близького на лікування без його згоди?

Лікування дорослої людини без її згоди в Україні можливе лише у вузьких випадках, визначених законом, і рішення ухвалює не родина. Але можна підготувати ґрунт для самостійного звернення: порадитися з фахівцем і тримати послідовну позицію.

Як довго триває шлях від «помітили проблему» до лікування?

По-різному. Іноді людина погоджується на консультацію одразу, іноді потрібні місяці. Швидкість тут не показник того, чи «правильно» ви дієте.

Чи допоможе, якщо я теж піду до психолога, а не тільки близький?

Так, і часто це перший реальний крок, коли сама людина ще не готова. Консультація допомагає рідним впоратися з власним станом і підготувати розмову так, щоб у неї був шанс подіяти.

Чи анонімне звернення і скільки коштує консультація для родичів?

Як влаштована конфіденційність звернення, у тому числі для рідних, пояснюємо в статті «Анонімне лікування залежності». Ціни на консультації — на сторінці «Ціни».

Матеріал має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря чи психолога. Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров’я. Якщо ситуація гостра або є загроза життю, телефонуйте 103 чи 112 або на цілодобову гарячу лінію.